Как я купил кодеин и гулял по крышам города
Это было невероятное приключение, которое я никогда не забуду. Гуляя по серым улицам мегаполиса, я ощущал себя настоящим наркомом, нагруженным закладками и жаждущим новых острых ощущений. Нет, я не городской метчик, который никак не может вырваться из этого безумного круга, я просто искал новый экстаз в мире химических субстанций.
Один мой химик знакомый, обладатель непомерно высокого интеллекта и глубоких знаний в области наркотических веществ, рассказал мне о кодеине. Он утверждал, что это настоящая бума, которая может подарить невероятные кайфовые ощущения. Мне хотелось испытать это на себе, поэтому я решил разыскать этот прекрасный препарат.
Но поймать кодеин оказалось не так просто, как я предполагал. Я загородил все свои пути поиска, исключив все левые контакты, чтобы избежать возможных проблем. Через некоторое время, мой шугань начал усиливаться, ведь я всё еще не мог найти того, что так сильно хотел.
Окончательно отчаявшись, я решил обратиться к другому наркому, который раньше предлагал мне димедрол. За небольшую сумму он согласился помочь в достижении моей цели и привез мне закладки с кодеином. Этому парню я был безмерно благодарен, он был моим спасительным ангелом.
| Моя крыша |
Сопутствующие эмоции |
| 1. Первая крыша |
Экстаз |
| 2. Вторая крыша |
Эйфория |
| 3. Третья крыша |
Бесконечный кайф |
Когда я получил этот долгожданный пакетик, мои глаза загорелись радостью и нетерпением. Я знал, что на моей крыше начнется настоящий фантик! Подключив своего верного друга, который всегда был готов разделить со мной все кайфовые моменты, мы отправились на наш крышесносный приключение.
Мы взлетели на первую крышу, и я почувствовал себя настоящим крышесносом. Мой нарком друг, которого мы долго называли просто "Нафаня", был взбудоражен, как пчела в улье, от этих новых ощущений. Мы наслаждались моментом, погружаясь в страну музыки, света и вечной веселья.
С каждой последующей крышей, наш наркомский опыт становился все более насыщенным и пронзительным. Мы прыгали с одной крыши на другую, словно две приземленные волшебные акулы, которые обрели свободу и готовы победить весь мир.
Мы осторожно запрыгнули на вторую крышу и моя душа прониклась мощным кайфом, который я никогда не ощущал ранее. Мы обнимались, смеялись и просто наслаждались моментом, будто время остановилось для нас.
Так мы продолжали шествие по крышам, находясь в постоянном состоянии экстаза. Мы стали настоящими героями нашего города, освобождаясь от рамок обыденной жизни и открывая свои сердца миру наркотической свободы.
Когда мы поднялись на третью крышу, я почувствовал себя абсолютным властелином вселенной. Вся моя сущность прониклась бесконечным кайфом, который даровал мне кодеин. Мы с Нафаней взглянули друг на друга, и я увидел отражение своего счастья в его глазах.
Но, как говорят, все хорошее когда-то заканчивается. Мы понимали, что рай на крышах города не может длиться вечно. Мы слегка опечалились, но пришло время спуститься на землю и продолжить свою обыденную жизнь.
Мы медленно спустились с последней крыши, готовые встретить новый день с новыми возможностями и вызовами. Закончился наш крышесносный путь, но я знал, что этот опыт останется со мной навсегда.
И сегодня, когда я вспоминаю те моменты, которые мы провели на крышах города, я чувствую благодарность к кодеину, который даровал мне столь великолепные ощущения. Хотя это и происходило в мире, который оставался недоступным для большинства, я помню те моменты как настоящие крылатые эпохи свободы.
Но несмотря на всю кайфовость этого путешествия, я осознал, что наркотики не являются панацеей от проблем и шуганя. Они могут создать иллюзию счастья на какое-то время, но с часами идут на счет.
Гуляя по крышам города и кайфуя от закладок с кодеином, я понял, что все эти ощущения были моментальными и искусственными. Истинное счастье находится в саморазвитии, общении с близкими людьми и наслаждении простыми вещами в жизни. И я рад, что это осознание пришло ко мне раньше, чем было слишком поздно.
Але, народ! Шо починаємо качати хардрок у весь зад?
Слушайте, хочу поділитись з вами неймовірною історією, яка сталась зі мною на днях. Хочу попередити, що це не пропаганда наркотиків чи чогось подібного, просто легкість усваювання інформації за допомогою молодіжного жаргону. Якось я знайомився з моїм братвою, чи то кемпінгом психологів, в кінці кінців, зустрінулися наші велосипеди, або колеса, як ви їх називаєте. Так ось, мої брати до крайності наповнені енергією.
Привіт, торчки, як ващи справи? Вмикайте свої мозги на гарну х*ївню!, - кричу я їм здалеку, знаючи, що всім пофіг на правила граматики і мови.
Заходимо ми в один гиденький дворик, коли раптом наближається якийсь толкач з нашого місцевого космосу. Він виглядає як закладка з якоюсь якісної сп*рданої наркоти.
Слухай, брат, ти не в курсі, де взять закладки?
Да брось, я тут в теме, знаю свої дела. Чого ти хочеш?
Я з пиночками закриваю йому доступ до нашої братської се лінії і заявляю:
Давай спершу розповсюджимо радість сивухи, а потім бачимо!
Він виглядає дивно, як мойдодири у день зливи. Водимо його до місцевого машиносервісу, де мої комік-брати зібрались в тіні. Насправді це був не машиносервіс, а справжнє братське гніздо.
Вітаю, братва! Це новий товариш, який хоче забабахатись порозумітись з нами! - оголошую я, як справжній наркоман-комік.
Тільки потім згадали, що якраз забули пакувати дурь. Блин, йдемо на новий рекорд!
В каршерінгову машину встигли впхати менше, ніж колоду, а кальмари були вже нашими пасажирами. Я бігом поверх машини дзижчав якоюсь фенечкою, знаючи, що вже нічого не може мене зупинити.
Пару хвиль тому ми були рядовими торчками, а зараз ми вже ай-яй-яй! Шо тут такого - просто бомба, а не наші колеса!
Тут ми вирішили трохи почилити і заїхали у буяній парку. Знаєте, як у Сказке є брат, так ось, у нас є наш камерунський братець. Він зовсім не в курсі того, що ми тут робимо, він думає, що ми їдемо розбірливо декілька разів, але це не так. Приклеїли його до машини, як він багато разів казав, що били, коли він їв шоколадки. Так ми вирішили виправити цю ситуацію.
Розповідаючи йому про наші витрати і милий запах конопель, які він вже майже може відчувати, ми бавилися, як справжні хітрюги. Хочу сказати, що коли ти находишся в темі, то все виглядає куди цікавіше і веселіше.
Потім ми діставали зварений на швидкорозчинному супушці кодеїн. Аж очі виникали. Ей, толкачі, якби ви знали, яка кайфова дурь, то би давно прийшли до нас!
Всю ніч ми забабахались й лазили до глибини свідомості, як крізь шерри. Це було космічно!
У нас на той момент випала ідея підірвати братський гондольний міст. Але потім згадали, що в нас тільки кодеін водить бразильців, а не Бін Ладена, тому залишили цей план на наступний раз.
Якось перед ранком, коли сонце вже поволі видирає з тебе останню іскру енергії, виникла ідея повернутися додому. Та що там, я герой нашого кварталу - я хочу вирізати себе з камення і загоріти в огнищі моїх споминів.
Заглянувши назад, я побачив, як наш камерунський братець, в прикольній позі торчка, задумливо розмовляє з деревом. Він, мабуть, зайнявся екзистенціалізмом і захотів здійснити розмову зі своїм дерев'яним другом. Однак, він навіть не підозрює, що те дерево вже має колаборацію з горилами і підготувало для нас пастку.
Так я поняв, що час розійтися. Роздягаюсь, як справжній гангстер, збираю валізу своїх спогадів і починаю заповільнено рухатися назад. Уже немає сил, але бажання продовжує тремтіти у кожній клітинці мого тіла.
Так оце було моє неймовірне путешествіе, де я купив кодеін і взяв на каршерінг своїх веселеньких братиків. Завдяки торкнутій дурі ми позбулись всякої напруги і насолодилися атмосферою свободи. Але запам'ятайте, всеки колеса можуть зламатися, бережіть себе й запасайтеся своїм гарним гумором!